Лицарство у широкому розумінні

slavni_lycari

Лицарство— привілейована соціальна верства в країнах Західної та Центральної Європи в середньовіччя. У широкому розумінні — всі світські феодали, у вузькому — лише дрібні світські феодали, які отримували від сеньйора феод і були зобов’язані за це виконувати певні повинності (передусім відбувати військову службу). Лицар повинен був, починаючи, як правило, з 7 років, отримувати спеціальне військове виховання, придбати бойового коня, важке спорядження, брати участь у турнірах. Найбільшого поширення лицарство набуло у Франції, пізніше в Німеччині, менш поширеним воно було в Англії та Італії.

Розквіт лицарства припадає на XII—XIV ст. Після появи регулярних армій і розповсюдження вогнепальної зброї в XV—XVI ст. військова роль лицарства  занепадає, воно перетворюється на станове дворянство.  Для лицарів вважалися обов’язковими такі риси, як сміливість, відданість обов’язку, прагнення захистити слабкого, шляхетність стосовно жінки. Звідси: лицар — шляхетна людина.

Хто такий Лицар? Це мужній, сильний, вправний воїн, що дотримується лицарської присяги бути безстрашним, ризикувати за рідну віру, охороняти вдів і сиріт, уникати несправедливого оточення і брудного заробітку, для порятунку безневинного йти на поєдинок, відвідувати турніри тільки заради військових вправ, жити бездоганно перед Богами і людьми, боротись проти зла, бути щедрим, правдивим, дотримуватись слова, любити Батьківщину.

Для лицаря було кілька найважливіших речей – це віра, честь, дама серця.

Честь полягала у дотриманні присяги і морального кодексу. Ніхто не мав права спаплюжити честь лицаря без наслідків. Воїн мав відстояти свою честь і міг викликати суперника на поєдинок.
Феномен «Прекрасної дами»lyc5
Одним із найпрекрасніших аспектів Середньовіччя був феномен «Прекрасної дами». Це був справжній культ кохання, причому кохання в основному духовного, платонічного. Любов стала служінням «прекрасній дамі», поклонінням їй.  У кодексі лицарської любові центральне місце займали ратні подвиги на честь «прекрасної дами» і її прославляння. Любов лицаря була відчуттям ідеально-піднесеним і витонченим. Лицар бився на турнірах, прикріпивши рукавички своєї пані до шолома і прибивши до щита табличку, чесноту, що звеличила її красу. І пізніше, в епоху Відродження, на честь прекрасної пані складалися вірші та виконувалися серенади.

У становій системі середньовіччя мала значення не особа людини, а та роль, яку вона відігравала у суспільстві, її функція. Такою ж функцією була і жінка. І лише в любові вона була сама собою, тільки в любові лицар відносився до неї як до жінки, до особи. І гімни любові, написані трубадурами, були пристрасною мрією про ідеальні, людяні відносини між людьми. Обожнюючи жінку, вони представляли її як втілення кращих людських якостей – краси, доброти, грації, розуму, людинолюбства. У лицарській любові до жінки торжествував підхід з погляду найвищих ідеалів, які на той час виробило людство. Тож серед характеристик лицаря можна виділити основні: — Мужність — Вірність — Щедрість.

 

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s