Найкривавіша трагедія людства – голодомор

Щороку в листопаді ми проводимо заходи, які присвячені найкривавішій трагедії людства — голодомору 1932-33 років в Україні та 1946-47 років в Молдові в знак вшанування невинно замучених голодом людей. Нашою цільовою аудиторією в основному являються підлітки, молодь і всі ті читачі, які стверджують, що время такое было.

Cвої доповіді бібліотекарі будують таким чином, щоб пояснювати читачам, що неможливо забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?; неможливо уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

26 листопада бібліотека ім. Лесі Українки взяла участь у Круглому столі «Вшанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні і Республіці Молдова», який організували Українська громада Республіки Молдова, Громадська Асоціація «Українська громада ім. Петра Могили міста Кишинів», Жіноча громада українок Молдови при сприянні Посольства України в Республіці Молдова.

В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.

Трагедія Голодомору не абстрактна. І відповідальність за неї не абстрактна. Вона має конкретні прізвища. Це Сталін, Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар, Хатаєвич та інші більшовики. Іменами цих діячів названі вулиці міст і сіл України. Я – харківянка і я знаю, що в Харкові лише в 2015 році були перейменовані вулиці, які носили імена Постишева та Косіора.

Повинно було пройти більше 80 років, щоб нарешті були змінені назви вулиць, районів міста.

В читальній залі бібліотеки оформлена експозиція фотографій, представлених Посольством України в Молдові, які ми щорічно демонструємо в бібліотеці в листопаді. Також наші читачі в куточках пам’яті та скорботи можуть познайомитися з друкованими спогадами свідків, науково-популярною та художньою літературою, яка присвячена темі голодомору. Такі твори треба читати. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття. Цілющими ліками слів.

Тож схилимося в скорботному доземному уклоні перед пам’яттю жертв страшного голодомору і нехай вони не судять нас живих за черствість душ.

І нехай навіть запізнілими дзвонами, але покличемо мільйони людських душ, щоб вписати їх в історію пам’яті.

Творча зустріч з письменницею Ніною Авідон

В бібліотеці пройшла творча зустріч з Ніною Авідон. Це була не просто чергова урочистість “на відзначення”, а швидше відверта поетична і прозова розмова про наше життя. Розмова з повагою, гумором та оптимізмом.

На поважне зібрання в бібліотеку завітали керівники та активісти української громади Молдови, представники Посольства України в Республіці Молдова, шанувальники писемної творчості.

Це було тепле свято однодумців спільного поетичного сприйняття, в якому немає місця поспіху і невідкладності. Гості, немовби, зробили паузу в цьому стрімкому світі, зупиняючись на мить, щоб відчути глибину, гармонію, щирість і відвертість віршів, де є Світ без початку і кінця.

Невтомно працює на ниві літературної творчості письменниця і поет Ніна Авідон – людина творча, наділена різними здібностями і талантами. Її вірші високо оцінені читачами і постійно звучать у стінах нашої бібліотеки. Її фуршети оформлені на високому професійному рівні, а авторські колекції виробів з дорогоцінних каменів періодично представлені на різних заходах.

А першопричиною для зустрічів служать її книги «Азбука самоцвітів» (2012), ”Чудо-райдуга. Для малечі, про малечу” (2013 р.), ”Разве жизнь не сложилась?” (2012 р.), ”Тороплюсь подарить” (2015 р.), ”Листая жизнь” (2017 р.) ”Переклади” (2019 р.), ”Дальний берег детства” (2020 р.). Сьогодні була презентована ще одна чудова книжка “Я расту”, яка, на мою думку, являється еталоном смаку і професіоналізму.

Ми вдячні пані Ніні за поповнення фонду бібліотеки новими книжками.

Міжнародний науковий симпозіум ”Українсько-молдавські етнокультурні зв’язки в синхронії і діахронії”

Щорічно 10 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку (World Science Day for Peace and Development) – свято, засноване у 2001 році під егідою ЮНЕСКО. В цей день віртуальний простір об’єднав науковців, дипломатів, краєзнавців, громадських діячів з України, Республіки Молдова, Республіки Беларусь, Республіки Башкортостан та інших країн навколо постаті видатного науковця, дослідника, вченого і літератора, етнографа і фольклориста  Костянтина Поповича.

В рамках VI Наукових читань пам’яті академіка К. Ф. Поповича пройшов науковий симпозіум з міжнародною участю ”Українсько-молдавські етнокультурні зв’язкив синхронії і діахронії”.

Організаторами заходу стали: Інститут культурної спадщини Республіки Молдова, Центр етнології, Сектор ”Етнологія українців”, Українська громада ім. Петра Могили мун. Кишинів, а його партнерами: благодійники і установи, котрі через спонсорство, підтримку й співпрацю об’єднали свої зусилля в організації цієї конференції: Посольство України в Республіці Молдова, Примарія мун. Кишинева, Українська громада Республіки Молдова. Натхненниками цих цікавих та незабутніх заходів із року в рік виступають науковці сектору ”Етнологія українців” Інституту культурної спадщини Академії наук Молдови Катерина Сергіївна та Віктор Григорович Кожухарі.

Всі присутні долучилися до роботи наукового форуму з такими темами доповідей: 30 років від дня заснування сектору ”Етнологія українців” Інституту культурної спадщини; наукова і художня спадщина академіка К. Ф. Поповича в контексті молдовсько / румунсько-українських етнокультурних зв’язків; історичні та етнокультурні процеси молдовсько / румунсько-українського помежів’я в синхронії і діахронії; мова, фольклор, література, проблеми лінгво- і літературодидактики в міжкультурному просторі молдовсько / румунсько-українського помежів’я в минулому і на сучасному етапі.

Програмою читань було передбачено п’ять секційних засідань, у яких було зазначено до 20–ти виступаючих.

Завідуюча бібліотекою імені Лесі Українки міста Кишинів Людмила Барбе виступила з доповіддю «Бібліотека імені Лесі Українки – вимір у 30 років» В своїй презентації вона пройшла разом з бібліотекою її цікавий шлях в 30 років. Згадала як усе починалося, поділилася всім добрим і хорошим, що трапилося і просто пораділа тому, що є.

Вона отримала неабияку насолоду як від доброї організації так і від чудової атмосфери наукового спілкування!