EcoReziliență – на волне креатива!

В рамках услуги Ecoreziliență нами был проведен мастер-класс по созданию элемента декора из подлежащих утилизации материалов. Так как заканчивается зима и совсем скоро наступит март, то решено было сделать интерьерный мэрцишор. Итак, нам понадобятся: втулки от туалетной бумаги или бумажных полотенец, канцелярский нож, клеевой пистолет, гуашь. Канцелярским ножом разрезаем втулки поперек на равные части, так чтобы получились колечки.

Лучше их сразу покрасить гуашью и дать высохнуть. Затем склеивая их между собой, формируем цветок.

Некоторые колечки можно согнуть с обоих концов с концов, так что бы получилась форма лепестка. Также при помощи фигурных ножниц можно сделать листочки и покрасить их соответственно в зеленый.

Вот такие мэрцишоры у нас получились. Ими можно украсить интерьер как в виде гирлянды, так и создать красивое декоративное панно.

Все починається з кохання

У шкільні роки любила писати щоденник. Ні з ким не може бути людина до кінця відвертою – хіба лиш наодинці з таким другом. Гортаю пожовклі від часу сторінки, де залишило сліди моє життя. З радістю зустрічаю кожний новий день, сподіваючись відкрити нову сторінку. Тому така важлива і радісна для мене сьогоднішня зустріч.

Ось вона – ще одна жадана книга моєї бібліотеки. Презентація книжок «Я захищу тебе від кохання» і «Париж зі смаком солоної карамелі» румунської авторки зі світовим ім’ям, парижанки Ольги Кепецине. Не всі книжки можна прочитати водночас. Життя корегує цей процес по-своєму. Однак дуже важливо і приємно, що книга з’явилась на моїй полиці, і для неї обов’язково знайдеться час. Ось і знайшовся він – в нічній тиші, коли ніхто не заважає, і вже не можу зупинитися… «Я захищу тебе від кохання» — сімейна сага про три покоління великої родини, прізвища яких – Добре – Миколи та Надії, їх трьох синів та доньки. Щасливим було їх життя, доки не прийшла біда, що змінила все навкруги. Буду знову читати і перечитувати, тож прислухаємося до слів про кохання, щастя і нелегкі дороги долі.

Ольга Кепецине народилася на півночі Молдови. Закінчила філологічний факультет Бєльцького державного університету ім. Алеку Руссо. З 2004 року живе в Парижі і являється поетесою, письменницею та художницею. Її романи перекладені російською, англійською, французькою та українською мовами. Пані Ольга автор понад двадцяти книг, у тому числі віршів та казок для дітей, збірок віршів для дорослих, та найкрасивіших романів про кохання, людські страждання, тугу за батьківщиною та імміграцію.

Перекладач, журналіст, медик у зонах конфліктів Афганістану, Туркменістану, Придністров’я та Камчатки Ольга Кепецине є членом Спілки письменників та Спілки професійних журналістів Молдови та Франції. Туга за рідною землею, нерозділене кохання, перемоги та поразки – все це можна знайти в її книгах.

Спільні незгоди об’єднують небайдужих людей, тому ми уважно слідкуємо за діяльністю Всесвітнього клубу одеситів в м. Одеса на вул Маразліївській, 7. Частинкою його є наш кишинівський клуб, який об’єднав зацікавлених друзів, наших однодумців. В їх книгах звучать голоси одеських авторів, прислухаємось до них.

«Залізти б в шафу, і сховатись тихо,

закрити двері, викинути б ключ…

І там сидіти, поки пройде лихо,

аби лиш з ним не битись власноруч».

****

«Моя сила – у праведному гніві, а не у ненависті.

Любов уміє боронитися.

І любов палає вогнем,

але той вогонь не нищить, він оберігає».

За участю членів ВКО та запрошених гостей Всесвітній клуб одеситів організував цілий ряд літературно-музичних програм, присвячених коханню та надії на краще у будь які часи. Вони пишуть і співають про різне, люблять і ненавидять. Все це ми прочитали і почули на сторінках сайту Всесвітнього клубу одеситів. Сама назва музично-поетичної зустрічі «Ступінь розуміння» теж дарує надію, як і епіграф до неї – рядки з вірша Ліни Костенко

«… я вибрала Долю собі сама

і що зі мною не станеться,

у мене жодних претензій нема

до Долі, моєї обраниці».

Енергія виконавців об’єднує нас усіх на зустрічі. Дякуємо талановитим майстрам. І знову в моїх руках книга Ольги Кепецине, де немає чогось несуттєвого, незначного – всі події міцно пов’язані між собою, як і люди.

З кожним роком все частіше тривожать спомини і викликають хвилювання слова в романі Ольги Кепецине: «Світ великий. Кожна людина по-своєму інтерпретує події, які відбувалися у ті вогняні роки. Де б не була, Ліна несла з собою правду про те, що вона пережила, про своїх товаришів по зброї, своїх братів і всю сім’ю. І вона пише про все це як літописець роду, справжній репортер, якому немає рівних, тому що її аргументи – це факти. І ставить найвище за все ІСТИНУ – цінність, яка переважує будь-які принципи: політичні, соціальні, національні. Так, життя сумне й інколи більш непередбачуване, ніж сподіваємось. Але потрібно жити , бо це вищий дар, подарований нам Небесами». Ольга Кепецине

Дякуємо за тепло душі та почуття радості від зустрічі всім присутнім.

Алла Ступіна

Леся Украинка  Древняя сказка (Давня казка)

130 ЛЕТ СО ВРЕМЕНИ НАПИСАНИЯ ПОЭМЫ

Рассказом о поэме Леси Украинки ”Древняя сказка”, которой в этом году исполняется 130 лет с момента написания, мы открываем рубрику Ювіляри 2023 року. Письменники та книги України”. Леся Украинка — поэтесса, известная далеко за пределами Украины. В литературном наследии Леси Украинки видное место занимают поэмы. Писательница вообще отмечалась приверженностью к темам, связанным с давней историей, с дальними средневековыми временами. Уже в ранний период творчества поэтесса пробовала свои силы в этом жанре. Но ее первые поэмы ”Русалка” и ”Самсон” были еще художественно слабыми произведениями. В 1893 году она написала поэму «Древняя сказка». Хотя это произведение написано достаточно просто для восприятия, проблемы, которые затрагивает автор, простыми не назовешь. В центре поэмы Леся Украинка изобразила поэта, который в своих песнях выражает самые заветные мечты народа о свободе и счастье. В центре поэмы — народный поэт, который выше всего ставит свободу творчества. Эта свобода творчества истолкована Лесей Украинкой как высокое и сознательное служение своему народу. Автор переносит действие ”Старой сказки” в феодальное средневековье. Народному поэту, живущему в бедной хижине, противопоставлен рыцарь Бертольдо – хозяин замка. В тяжелые времена рыцарь Бертольдо вынужден обратиться за помощью к поэту. Народные певцы — ученики поэта, поднимают дух войска Бертольдо, отражающего натиск врагов, вторгшихся в страну. Бертольдо желал бы сделать поэта своим придворным, одеть его в бархат и набить его кошелек золотыми червонцами. Но поэт не хочет изменить высокому долгу народного певца, не может продать свою свободу.

/Золотых венков не надо, / С ними счастья не добуду, / Буду золотом увенчан — / И поэтом я не буду! Не поэты те, чьи мысли / Вольно не живут на свете, — / Их опутали навеки / Золотые эти сети. / Не поэт, кто забывает / О страданиях народа, / Золотыми кандалами / Он сковал свою свободу. /

Воспользовавшись победой своих бойцов над вражеским войском, невзрачный рыцарь Бертольд получает в подарок от короля вместе с графским титулом землю и начинает беспощадно притеснять народ. В стране вспыхивает народное восстание, которому придают силы песни поэта. В этот час пламенная песня поэта воодушевляет повстанцев. Но поэт брошен в темницу. Он погибает, а песня его, зовущая на бой, остается жить в народе. Такова ”старая сказка”, которая была новой былью для современности Леси Украинки; она видела немало продажных поэтов, изменявших своему высокому назначению ради земных благ. Вопрос роли художника в обществе был актуальным всегда: и столетие тому назад, и в вихре сегодняшней действительности. Так или иначе, художник представляет собой образец мудрости, достоинства, честного служения справедливости, наследование извечных законов морали. К его слову прислушаются, за ним идут. Творчество Леси Украинский является большим достоянием не только украинского народа, но и всей мировой культуры. Ее бессмертные произведения известны далеко за пределами нашей страны, переведены на многие языки народов мира.