Пам’ять про митця

В січні 2022 року українці Молдови провели в останню путь Євгена Павловича Осередчука. Не стало щирої та порядної людини, палкого патріота України, справжнього майстра своєї справи. Практично жоден захід в бібліотеці, мабуть, не обходився без активної участі Євгена Павловича. Перелік його офіційних регалій вражає. Він засновник і Президент Благодійного фонду професійних художників, українських народних майстрів ”Відродження” Республіки Молдова, заслужений працівник культури України, заслужений діяч мистецтв Республіки Молдова, Віце-президент Товариства української культури Республіки Молдова, Член Української Всесвітньої Координаційної Ради, Член Асоціації світової української преси. У 2016 р. його заслуги були відзначено ювілейною медаллю Президента України “25 років Незалежності України”.

Він відомий художник, графік, майстер декоративно-прикладного мистецтва. Євген Павлович був організатором численних виставок картин в Молдові і в Україні. На протязі 30-ти років існування нашої бібліотеки, роботи Євгена Осередчука і членів Благодійного фонду професійних художників, українських народних майстрів ”Відродження” Республіки Молдова являлися окрасою експозицій бібліотеки ім. Лесі Українки міста Кишинів.

А також Євген Осередчук – автор ряду книг, відзначених на щорічному Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання» в Україні (м. Одеса). Книга-каталог «Українська палітра Молдови» отримала Почесну відзнаку Лауреата ім. Пантелеймона Куліша (2007 р.) Автобіографічна книга Євгена Осередчука «П’ять сторінок життя» посіла перше місце в номінації «На видноті всього світу» (2010 р.). Альманах «Товариство української культури в Республіці Молдова – 20 років» у 2012 р. посів друге місце у номінації «На видноті всього світу «.

У 2017 році наша бібліотека поповнилась збіркою Є. Осередчука ”Обрій”. У ній є спогади і роздуми, є теми рідної мови, Батьківщини, історії, кохання…  

”Творчість, закарбованa в слові” (2020 р.) — це свого роду мала енциклопедія культурного життя української діаспори в Молдові. Вона включає статті, інтерв’ю, репортажі з подій, опубліковані за чверть століття в періодичних виданнях республіки і за її межами.

Натхненно та поважно звучали поезії Євгена Осередчука, в яких він звеличує і прославляє українця та Україну.

В бібліотеці ім. Лесі Українки міста Кишинів продовжують звучати вірші, відбуваються творчі зустрічі, літературно-музичні вечори, але вже без Євгена Павловича…

Песня прогремевшая на весь мир

В ночь с 13 на 14 января в Украине принято отмечать Щедрый вечер или как его еще называют Щедрик. Недаром этот праздник отмечается в канун Нового года по старому стилю, ведь он уходит своими корнями в далекое прошлое, в языческие времена дохристианских традиций. В этот праздник принято накрывать щедрый, богатый стол. Считалось, что такой стол обеспечит богатство хозяину на следующий год. Щедрое угощенье, веселый разговор, разные зимние забавы, представления ряженных, коляда и щедровки сопровождают этот праздник.

Отдельно хотелось бы рассказать про щедровки (укр. «щедрiвки»), которые на протяжении всей своей многовековой истории слагал украинский народ. В них сочетались как языческие верования, так и упоминались библейские сюжеты, а также описывались условия быта и распространенные традиции. Приходя в гости полагалось петь их хозяевам, желая богатства, урожая, здоровья, счастья и удачи. Одной из них и вдохновился украинский композитор Николай Леонтович. Вот что об этом можно узнать из Википедии: “Над всемирно известным вариантом «Щедрика» Николай Леонтович работал почти всю жизнь. Первая редакция песни была написана до 1901—1902 гг., вторая редакция — в 1906—1908 гг., третья — 1914 г., четвёртая — 1916 г., и наконец, пятая — 1919 г. Впервые «Щедрик» был исполнен хором Киевского Университета в 1916 году — в период, когда композитор работал в Киеве, где управлял хоровыми коллективами, преподавал в Музыкально-драматическом Институте им. Николая Лысенко, работал в музыкальном отделе Киевского областного комитета. Первое исполнение принесло огромный успех композитору. Имя Леонтовича стало известным и в музыкальных кругах, и среди широкой публики.“

“Щедрик” был исполнен cпустя несколько лет, 5 октября 1921 года, на концерте в Карнеги-Холле в Нью-Йорке и стал настолько популярным, что в 1936 году  Питер Выговский (по другим данным — Питер Вильховский) сочинил английскую версию слов. С тех пор английская версия, которая называется «Carol of the Bells» была записана в более чем 150 версиях и переработках для различных вокальных и инструментальных композиций. Исполняемая в различных интерпретациях она словно стала живым памятником творчеству создавшего ее мастера!

С праздником вас, дорогие друзья!

Crăciunul pe stil nou

Crăciunul este o sărbătoare creștină care celebrează Nașterea Domnului Iisus Hristos. Mai mulți creștini sărbătoresc  pe 25 decembrie Crăciunul pe stil nou.  În Republica Moldova, această dată a fost declarată oficială de către Parlament, la fel ca cea de 7 ianuarie, când se celebrează Crăciunul pe stil vechi. Astăzi, Crăciunul pe stil nou este sărbătorit de credincioșii care se conduc de calendarul gregorian. Deşi majoritatea oamenilor împodoesc bradul de Crăciun când le permite timpul, acesta se împodobeşte, de fapt, în seara de Ajun, pe 24 decembrie. O tradiţie presupune împodobirea bradului de Crăciun cu un săculeţ mic, umplut cu boabe de fasole albă, care simbolizează puritatea sufletului. Crăciunul este cea mai importantă sărbătoare a creștinilor și este celebrată pe tot cuprinsul țării. Ea face parte din cele 12 sărbători domnești ale Bisericilor bizantine și este a treia mare sărbătoare după cea de Paști şi de Rusalii. De la începutul secolului XX, Crăciunul devine și o sărbătoare laică, marcată atât de către creștini, cât și de către cei necreștini. Sărbătoarea Nașterii Domnului este momentul în care se reunesc în jurul bradului toți membrii familiei. Un obicei  din preajma Crăciunului este lăsat în seama gospodinelor. În Ajun, femeile coc bucăți de aluat, modelate în formă de opt incomplet. Preparatul poartă numele de Crăciunel, iar bucățile de pâine sunt agățate pe perete, lângă icoane, unde rămân până la echinocțiul de primăvară, în 23 martie. Colăcelul copt în Ajunul Crăciunului este luat apoi de bărbatul casei când iese la arat. După ce prima brazdă este trasată, bărbatul rupe Crăciunelul în trei bucăți, dintre care una o pune sub brazdă. O altă bucată o dă animalelor din gospodărie, iar pe cea de-a treia o mănâncă el. Unul din obiceiurile principale ale Crăciunului este colindatul. În mod tradițional, obiceiul colindatului în Moldova este practicat mai mult de către băieți, flăcăi, care colindă în ziua de Crăciun. Prin obiceiul copiilor de a merge cu colindul și cu Steaua, se vestește Nașterea Mântuitorului. De asemenea, o veche tradiție este „mersul cu icoana”, un fel de colindat care se face de către preoții satului cu icoana Nașterii Domnului, binecuvântându-se casele, gospodăriile și creștinii. Colindele de iarnă sunt texte rituale cântate, închinate Crăciunului și Anului Nou. Evocând momentul când, la nașterea lui Iisus, s-a ivit pe cer steaua care i-a călăuzit pe cei trei regi magi la locul nașterii, cetele de copii, purtând cu ei o stea în centrul căreia e plasată icoana cu chipul pruncului Iisus își încep majoritatea colindelor cu „Steaua sus răsare”. Colindătorii poartă trăistuțe în care pun darurile oferite de gazde, obiceiul semnificând noroc și belșug în casa gospodarului. Cadoul tradițional pentru colindători este pâinea (simbol al belșugului), pentru flăcăi – colaci mari pregătiți special, pentru copii – colaci mai mici, hulubi, nuci și bomboane. Un alt obicei respectat mai ales la sate este aruncarea boabelor de grâu sau porumb către colindători, acestea fiind apoi adunate şi împărţite la păsări, pentru a da ouă din belşug în noul an. În sezonul strălucitor al sărbătorilor vă dorim sănătate,bunăstare,încredere, fericire, prosperitate,speranță,iubire,bucurie  și pace în casa dumneavoastră, înțelegere reciprocă și sprijin familial.La mulți ani!