Видатні українці всіх часів. Леся Українка — письменниця, що стала символом України

25 лютого – 146 років від дня народження Лесі Українки

Її називають перлиною української літератури, її працями зачитуються не лише на Батьківщині, а й за її межами, її ліричні твори, наповнені духом свободи та оповиті ароматами ніжності, були неодноразово екранізовані найвідомішими режисерами. Лариса Косач, Лариса Квітка, Леся Українка — велична постать поезії та прози, доля якої й досі розбурхує свідомість читачів. Леся Українка – геніальна особистість, яка залишила в історії української літератури колосальний слід. Її біографію вивчають у кожному навчальному закладі, про неї говорять і пишуть.

1871 рік став неймовірно видатним для всієї української літератури — саме тоді, у Новгород-Волинському у родині Косачів з’явилася донька Лариса, яка пізніше проголосить себе Лесею, яку пізніше Іван Франко назве одним із наймужніших поетів України. Хоча характером Леся більше нагадувала батька, письменницький талант до дівчинки перейшов, все ж таки, по материнській лінії, адже і її мати Олена Пчілка, і дядько Михайло Драгоманов славилися дуже популярними авторами, вели активну літературну діяльність і успішно друкувалися у всіляких виданнях.

У дитинстві Лесю можна було назвати дитиною-індиго. Вона володіла неймовірними розумовими здібностями. Вже в 4 роки вміла читати, в 6 років – чудово вишивала, а в 9 років з-під її пера вийшов перший вірш. Вона досконало володіла шістьма мовами: українською, російською, італійською, французькою, польською та німецькою. Крім цього, вона чудово грала на фортепіано.

У 1882 році Косачі перебираються в село Колодяжне, що мальовничо розкинулося біля Ковеля. Неймовірного виду краєвиди у поєднанні з місцевою народною творчістю зробили свою справу — саме це місце дало перший поштовх до написання знаменитої Лісової пісні.

До десяти років Леся була звичайною дитиною і розвивалася, як усі діти — грала, бігала по двору, іноді сідала за фортепіано, багато читала, не гидувала і домашньою роботою, із задоволенням допомагаючи матері. Проте незабаром у родині Касачів станеться страшне горе… 6 січня 1883 року дівчинка вирушить на річку подивитися, як святять воду, і відморозить собі ніжки. Оніміла кінцівка стане точкою відліку всіх тих тяжких захворювань, з якими зіткнулася на своєму життєвому шляху велика поетеса — аж до туберкульозу, який і стане причиною її раптової смерті.

Незважаючи на слабке здоров’я, дівчина багато пише, хоча болі, які переслідують її, дещо ускладнювали робочий процес. Її сильний дух, надзвичайна любов до життя, що червоною ниткою проходять через усі твори Українки, не давали дівчині опустити руки. Вона жила досить щасливим життям — вона була улюблена, шанована і шанована багатьма, а особливо — своїм дорогим чоловіком Климентом Квіткою, з яким Леся повінчалася 1907 року. Скільки років Леся Українка жила на цьому світі, стільки років вона дарувала людям непередавані емоції, які навивалися прочитанням її віршованих мотивів. Особливою популярністю у сучасників та послідовників користуватиметься, звичайно ж, легендарна драма-феєрія “Лісова пісня”, екранізована Віктором Івченком у 1961, Аллою Грачовою у 1967, а також Юрієм Іллєнком у 1980.

Вона пішла з життя у 1913 році у віці 42 років. Але навіть сьогодні, понад сотню років, Леся Українка залишається величною фігурою світового мистецтва.

Один день з життя бібліотеки

Для нас стало доброю традицією до Дня народження Лесі Українки та свята рідної мови влаштовувати в Бібліотеці української літератури і культури імені Лесі Українки міста Кишинева День відкритих дверей і спілкуватися з читачами як з давніми і добрими друзями.

Як мінімум тричі на рік ми проводимо заходи, на яких возвеличуємо та прославляємо нашу рідну українську мову. 9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови, 24 травня — День слов’янської писемності та культури та 21 лютого — Міжнародний день рідної мови. 

Мова – це великий дар. І в кожного народу вона своя. Як чудово, коли народ зберігає та плекає ту мову, яка дісталася йому у спадок від пращурів.

У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді, -скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей.

Так от 20 лютого до бібліотеки завітали всі ті, з ким ми активно працюємо на протязі 28 років, кому не байдужа українська культура, книга: представники Посольства України в Республіці Молдова, українських этнокультурних організацій, української греко-католицької громади, дитячої недільної школи, письменники і поети.

На літературному вечорі “Наша мова колискова” за участю поетів Т. Карпець-Вагилевич, Ю.Дьячука, Є.Осередчука, Л.Бурлаки та інших декламувалися власні твори українською мовою.
У рамках заходу, у 5-ті роковини масових розстрілів на Майдані та початку російської збройної агресії проти України та тимчасової окупації Криму, цим подіям було присвячено окремий виступ 1 – го секретаря Посольства Украіни в РМ Наталі Журбенко.Благодійний фонд професійних художників, майстрів української народної творчості, художніх ремесел і промислів ”Renaştere – Відродження” під керівництвом Євгена Осередчука влаштував виставку картин “Палітра творчості українців Молдови”.

 

Майстри українського слова

Сьогодні, як і в усі часи, грамотність є показником культури. Вона виступає основою, на якій будується розвиток особистості. Багато книг і підручників відкривають доступ до скарбниці знань, створеної попередніми поколіннями.
Грамотність — фактор, що визначає
—  здатність людини володіти рідною мовою,
  —  вміння зв’язно і логічно говорити,
  —  правильно використовувати слова в розмові і  на письмі.
Грамотна мова — важлива складова іміджу. На її частку припадає 25 відсотків від враження про людину. Співрозмовники звертають увагу на красу і правильність мови, і тільки після цього на дикцію і голос.
Виховати грамотну людину — першорядне завдання суспільства і безпосередньо педагога.
З цим завданням протягом більше 50-ти років прекрасно справляється вчитель української мови та літератури ліцею імені М. Коцюбинського Черновалова Алла Іванівна. Величезна кількість випускників з теплотою і вдячністю згадують її, як талановитого педагога і високоморальну людину, яка заклала в їх душі і серця основи знання української мови.

Важливе завдання по збереженню і зміцненню української мови в культурному середовищі етнічних українців Молдови стоїть сьогодні і перед літераторами Молдови, чиє коріння пов’язано з Україною. Невтомно працює на ниві літературної творчості письменник і поет Лозинська Світлана Іванівна. Більше десяти книг написані і видані нею за останні роки. Спогади про дитинство, проведене в українському селі на Подолі стали сюжетом для багатьох її книг. Світлана Іванівна різнобічно розвинена, захоплена творчістю людина.
У переддень святкування Міжнародного жіночого дня 8 Березня ми хочемо привітати цих чудових жінок, чиє призначення — нести в маси знання і культуру рідної української мови. Ми хочемо побажати їм міцного здоров’я, сімейного тепла близьких і рідних людей, поваги і шани колег.
Взагалі хочу нагадати, що якою б не була багатою людина, гроші не зроблять її культурною. Лише грамотність — критерій, який визначає рівень культури і освіти.