Пам’ять про митця

В січні 2022 року українці Молдови провели в останню путь Євгена Павловича Осередчука. Не стало щирої та порядної людини, палкого патріота України, справжнього майстра своєї справи. Практично жоден захід в бібліотеці, мабуть, не обходився без активної участі Євгена Павловича. Перелік його офіційних регалій вражає. Він засновник і Президент Благодійного фонду професійних художників, українських народних майстрів ”Відродження” Республіки Молдова, заслужений працівник культури України, заслужений діяч мистецтв Республіки Молдова, Віце-президент Товариства української культури Республіки Молдова, Член Української Всесвітньої Координаційної Ради, Член Асоціації світової української преси. У 2016 р. його заслуги були відзначено ювілейною медаллю Президента України “25 років Незалежності України”.

Він відомий художник, графік, майстер декоративно-прикладного мистецтва. Євген Павлович був організатором численних виставок картин в Молдові і в Україні. На протязі 30-ти років існування нашої бібліотеки, роботи Євгена Осередчука і членів Благодійного фонду професійних художників, українських народних майстрів ”Відродження” Республіки Молдова являлися окрасою експозицій бібліотеки ім. Лесі Українки міста Кишинів.

А також Євген Осередчук – автор ряду книг, відзначених на щорічному Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання» в Україні (м. Одеса). Книга-каталог «Українська палітра Молдови» отримала Почесну відзнаку Лауреата ім. Пантелеймона Куліша (2007 р.) Автобіографічна книга Євгена Осередчука «П’ять сторінок життя» посіла перше місце в номінації «На видноті всього світу» (2010 р.). Альманах «Товариство української культури в Республіці Молдова – 20 років» у 2012 р. посів друге місце у номінації «На видноті всього світу «.

У 2017 році наша бібліотека поповнилась збіркою Є. Осередчука ”Обрій”. У ній є спогади і роздуми, є теми рідної мови, Батьківщини, історії, кохання…  

”Творчість, закарбованa в слові” (2020 р.) — це свого роду мала енциклопедія культурного життя української діаспори в Молдові. Вона включає статті, інтерв’ю, репортажі з подій, опубліковані за чверть століття в періодичних виданнях республіки і за її межами.

Натхненно та поважно звучали поезії Євгена Осередчука, в яких він звеличує і прославляє українця та Україну.

В бібліотеці ім. Лесі Українки міста Кишинів продовжують звучати вірші, відбуваються творчі зустрічі, літературно-музичні вечори, але вже без Євгена Павловича…

Повести ”Белый Бим Чёрное ухо” Г.Троепольского 50 лет

Хорошие книг никогда не стареют, они – живой организм, воздух, без которого не может жить и развиваться человек. Б. Г. Лидин

Продолжаем знакомиться с книгами-юбилярами, ставшими классикой отечественной и зарубежной литературы. В разное время были написаны эти книги, но рассказывают они об одном – нравственном богатстве человека, которое одинаково важно как для современников Шекспира, так и для читателя ХХI века.

Повесть ”Белый Бим Черное ухо” — самое известное произведение Гавриила Троепольского. Впервые эта трогательная история собаки, рассказанная от лица шотландского сеттера Бима, была опубликована в 1971 году. Она сразу же вызвала необыкновенный интерес среди читателей, о ней заговорили с удивлением и восхищением. Повесть была написана для взрослых, но очень скоро она вошла в круг чтения школьников. Это произведение можно назвать трагическим романом о собачьей жизни, полной открытий и приключений, радостей и бед. Шотландский сеттер Бим необычной для его породы окраски белого цвета живет в квартире вместе со своим хозяином, одиноким стариком Иваном Ивановичем. Его хозяин добрый и заботливый человек, когда-то работал журналистом, прошел войну, сейчас он — страстный охотник. Неожиданно Ивана Ивановича увозят в Москву для проведения операции на сердце (дало знать о себе давнее ранение времен войны). Пёс остаётся на попечении соседки, но сбегает от неё, надеясь отыскать Иван Ивановича. Скитаясь в поисках хозяина, ему приходится встречаться с разными людьми. Некоторые помогают Биму, другие готовы его уничтожить только за то, что он собака. Бим интуитивно делит людей на добрых и злых, рассуждает, что добрых больше. В свои последние минуты жизни пёс царапался в дверь железного фургона, в последнюю дверь, долго-долго…. Царапался до последнего дыхания. И как мало он просил! Свободы и доверия – больше ничего. Бим погиб… Никто не несёт ответственность за это. Книга учит сопереживанию и доброте к братьям нашим меньшим. Удивительно тонко описана в книге природа — она как бы участвует в развитии событий. Писатель иногда в шутку говорил: ”Выпустил я своего Бима на волю в Воронеже, с тех пор он и бежит”…. Вот уже почти полвека бежит по миру Белый Бим Черное ухо – по страницам книг, по экранам и сценам театров разных стран, бежит навстречу людям. В 1975 году Гавриил Николаевич Троепольский за книгу о Белом Биме получил Государственную премию СССР, а повесть вошла в ”Золотую библиотеку” произведений, адресованных детям и юношеству. В 1977 году вышел фильм ”Белый Бим Черное ухо” (режиссер Станислав Ростоцкий), в котором роль Ивана Иваныча сыграл Вячеслав Тихонов. По итогам опроса, проведенного журналом ”Советский экран”, этот фильм был признан лучшим за 1977 год. В 1978 году картина ”Белый Бим – Черное ухо” была выдвинута на соискание премии ”Оскар” в категории ”Лучший фильм на иностранном языке” и стала обладателем Главного приза на МКФ в Карловых Варах. Кстати, в Воронеже перед зданием театра кукол был установлен памятник Биму.

Творча зустріч з письменницею Ніною Авідон

В бібліотеці пройшла творча зустріч з Ніною Авідон. Це була не просто чергова урочистість “на відзначення”, а швидше відверта поетична і прозова розмова про наше життя. Розмова з повагою, гумором та оптимізмом.

На поважне зібрання в бібліотеку завітали керівники та активісти української громади Молдови, представники Посольства України в Республіці Молдова, шанувальники писемної творчості.

Це було тепле свято однодумців спільного поетичного сприйняття, в якому немає місця поспіху і невідкладності. Гості, немовби, зробили паузу в цьому стрімкому світі, зупиняючись на мить, щоб відчути глибину, гармонію, щирість і відвертість віршів, де є Світ без початку і кінця.

Невтомно працює на ниві літературної творчості письменниця і поет Ніна Авідон – людина творча, наділена різними здібностями і талантами. Її вірші високо оцінені читачами і постійно звучать у стінах нашої бібліотеки. Її фуршети оформлені на високому професійному рівні, а авторські колекції виробів з дорогоцінних каменів періодично представлені на різних заходах.

А першопричиною для зустрічів служать її книги «Азбука самоцвітів» (2012), ”Чудо-райдуга. Для малечі, про малечу” (2013 р.), ”Разве жизнь не сложилась?” (2012 р.), ”Тороплюсь подарить” (2015 р.), ”Листая жизнь” (2017 р.) ”Переклади” (2019 р.), ”Дальний берег детства” (2020 р.). Сьогодні була презентована ще одна чудова книжка “Я расту”, яка, на мою думку, являється еталоном смаку і професіоналізму.

Ми вдячні пані Ніні за поповнення фонду бібліотеки новими книжками.