День матері – найзворушливіше свято у світі

День матері називають святом вічності. Це свято зворушливе, адже більшість із нас з перших днів свого життя і до самої смерті несе образ всерозуміючої матері, яка завжди розуміє, прощає та самовіддано любить, незважаючи ні на що.

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні — цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99. В 2023 році День матері в Україні припадає на 14 травня.

У День матері діти показують повагу та любов до матері, пишуть на її честь вірші, дарують подарунки та квіти. Також у цей день люди, які рано втратили матерів, приходять з квітами та свічками на їхні могили.

Цього дня хочеться подякувати всім мамам на планеті за найкращий подарунок — життя! Дорогі наші мами, вітаємо вас з Днем матері та бажаємо душевних сил, життєвої мудрості, ангельського терпіння, жіночого щастя, взаємної любові та домашнього затишку. Дякую вам, рідні, за те тепло, ніжність, ласку та турботу, які ви так щиро нам віддаєте. Бажаємо вам, наші дорогі, завжди і скрізь почуватися потрібними та коханими.

Історія свята така: у 1907 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу.

Її старання увінчалися успіхом — в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. У 1928 році вперше День матері відсвяткував Союз українок Канади, а в 1929 році свято прийшло до Галичини. Організатором торжеств була Олена Кисилівська, редактор тижневика “Жіноча доля”. Також 1929 «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та ін. організовували концерти, конференції, фестини по всій Галичині. У 1939 році свято заборонила радянська влада.

З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері повернулось в Україну.

Святкування Дня матері в Україні введене в 1999 році указом президента. Відзначається свято кожної другої неділі травня.

Різні країни дотримуються різних традицій святкування Дня матері, мають різні дати, навіть місяці, та наміри у всіх однакові – віддати данину матері.

В Австралії й США існує одна цікава традиція. У це свято прийнято носити на одязі квіточку гвоздики. Причому колір гвоздики має важливе значення. Червона квітка говорить про те, що мати жива, а біла — що мами вже немає в живих. В Австрії в ресторанах з’являються спеціальні страви до Дня матері.

В Італії традиційним презентом, який підносять діти своїм мамам, є солодощі.

А от у Канаді існує звичай готувати для мами сніданок і приносити його в ліжко, даруючи квіти і невеликі символічні подарунки. Також матері і бабусі звільняються у цей день від традиційного обов’язку мити посуд — це з задоволенням роблять за них діти і онуки.

У Франції святкують цей день в останню неділю травня. Традиційно матері отримують від дітей торт, який схожий на букет квітів. Завершується святкування традиційним сімейним обідом.

У Великобританії цього дня існує традиція пекти мигдальний торт.

День Матері в Мексиці має фіксовану дату і відзначається 10 травня кожного року. У цей день в церкві проходять спеціальні меси. Після яких роздають «тамалес» і «atole» (страви з кукурудзяного борошна та начинки, що готують в кукурудзяному листі) — традиційну їжу для всіх матерів. Традиція дарувати подарунки з цієї нагоди вікова. Діти старшого віку купують дорогі подарунки для своїх матерів, у той час як молодші готують якісь вироби своїми руками, підписують вітальні листівки.

В Японії День матері святкують у другу неділю травня. Місцеві жителі дарують жінкам в цей день гвоздики. І, хоча японці завжди славились не найпривітнішим ставленням до жінок, вони розуміють, що центральною фігурою традиційної сім’ї завжди була, є і буде жінка.

Та найбільше, напевно, люблять це свято жителі турецького міста АфйонБашмакчі — вони святкують його 52 рази на рік, кожної п’ятниці. Ця традиція виникла не випадково. Раніше дівчата, що вже вийшли заміж і пішли з рідного дому, кожної п’ятниці відвідували своїх матерів. Звичай зберігся й до сьогодні. Всі заклади у цей день закриті, окрім магазинів, які радо вітають жінок. 

А от у Таїланді День матері відзначають 12 серпня, як день народження Її Величності королеви Сирикит, і разом з ним народ поринає в пишні урочистості. Оскільки королева також вважається матір’ю всіх тайців, цей день святкується і як «День Матері». В цей день ранок в Таїланді починається з роздачі милостині монахам, а діти вклоняються перед матір’ю, щоб висловити їй свою любов і вдячність. Вони обдаровують її білими квітами жасмину і гірляндами, в свою чергу мати благословляє своїх дітей. У цей день білі квіти жасмину є звичайним явищем в Таїланді, бо вони є символом материнської любові.

День Матері в Іспанії відзначають взагалі 8 грудня. І має воно скоріше релігійне значення, бо пов’язане із вшануванням Матері Марії. Щоб зробити цей день особливим для матерів, діти купують цукерки і квіти.

Як бачимо, різні країни дотримуються різних традицій святкування Дня матері, мають різні дати, навіть місяці, та наміри у всіх однакові – віддати данину матері.

EcoReziliență: творим из макулатуры

Есть много способов создать креативные вещи своими руками из материалов, подлежащих утилизации. В библиотечном деле к нам на выручку придет бумага, как-то мы писали о том какие вещи можно создать из бумажной (газетной) соломки. Сегодня мы расскажем о бумажной массе для лепки и папье-маше. Вот что говорится о папье-маше в Википедии:

“Папье́-маше́ (фр. papier mâché, букв. — «жёваная бумага») — легко поддающаяся формовке масса, получаемая из смеси волокнистых материалов (бумаги, картона) с клеящими веществами, крахмалом, гипсом и т. д. Несмотря на французское название, родиной папье-маше считается Китай, где и была изобретена бумага. Первые предметы из папье-маше были обнаружены при раскопках в Китае. Из Китая интерес к папье-маше распространился в Японию и Персию, где в этой технике изготавливали уже маски и другие атрибуты для праздников. Постепенно эта техника распространилась по всему миру и наибольшей популярностью пользовалась в европейских странах. С середины XVII века Франция начала собственное производство изделий в технике папье-маше; изначально это было изготовление кукол, которые пользовались большой популярностью. Англичане последовали их примеру с 1670 года. Наибольшую популярность папье-маше получила в 1800 годах.” Из папье-маше делают муляжи, маски, учебные пособия, игрушки, театральную бутафорию, шкатулки.

Но существует также интересная техника лепки из бумажной массы, которую иногда называют бумажным тестом или глиной. Конечно более качественный продукт для лепки выходит из туалетной бумаги или салфеток и бумажных полотенец. Но так как наша цель – экология, то мы возьмем в оборот ту бумагу, что все равно подлежит утилизации. Бумага, вода, клей — все, что нужно для изготовления бумажного теста.

Изделия получают из размокшей в воде бумажной массы. Бумага в виде мелких клочков неправильной формы, с площадью 2-4 см2, замачивается на срок от 12 до 24 часов. Когда бумага окончательно разбухнет, то ее необходимо отжать от излишков воды и добавить клей ПВА в пропорции 1 часть клея на 2 части массы. Некоторые даже нагревают или кипятят смесь в процессе приготовления, а еще пользуются блендером. Так как нам это несподручно, то мы остановимся на более простом способе изготовления бумажной глины.

Итак, так как это у нас экспериментальный вариант, то бумаги возьмем немного. Заливаем эти обрезки водой, все-таки лучше если вода будет горячая или хотя бы теплая, так процесс набухания пойдет быстрее. Вот на сегодня и все, так как остается ждать завершения процесса. В следующий раз мы расскажем как использовать бумажное тесто. P.S. to be continued…

Мультикультурна віртуальна подорож: Україна-Молдова

2023 рік оголошено Роком української культури в Республіці Молдова. У цьому контексті в рамках проекту „Мультикультурна віртуальна подорож: Україна-Молдова” в Національній дитячій бібліотеці ім. Іона Крянге міста Кишинів відбулася онлайн-конференція. Учасниками Проекту стали Національна бібліотека для дітей „Іон Крянгe”, Національна бібліотека України для дітей та Бібліотека ім. Лесі Українки, філія кишинівської Муніципальної Бібліотеки ім. Б. П. Хашдеу. Темами віртуальної зустрічі дітей-читачів з Молдови та України були: Молдова: „Mерцишор: традиції, звичаї та легенди”; Україна: „Український вінок: краса і традиції плетіння”.

Євгенія Бежан, генеральний директор Національної дитячої бібліотеки ім. Іона Крянге, модератор заходу, привітала учасників та представила команду з Кишинева: Лоліту Канєєву, керівника відділу, Тамару Кройтору, в.о. заступника директора, Родіку Гангуру, головного бібліотекаря відділу „Медіатека” Національної Дитячої Бібліотеки ім. Іона Крянге, Людмилу Барбе, завідувачку бібліотеки ім. Лесі Українки філії кишинівської Муніципальної Бібліотекиім. Б. П. Хашдеу.

Учні 4 класу гімназії ім. Миколи Х. Костіна (директор Анжела Борш) під керівництвом вчителя Інги Тофан інсценували „Легенду про мерцишор” та про звичаї і легенди, пов’язані з цим святом (представили текст легенди румунською мовою). Учні: Ілля Грохоліський, Крістіна Могалдя, Олександра Лісак з 7 „А” класу Теоретичного ліцею ім. Михайла Коцюбинського під керівництвом Любові Незалізової представили авторський текст українською мовою.

Ведуча в м. Києві Анастасія Фролкова, провідний бібліотекар відділу мистецтв Національної бібліотеки України для дітей, привітала учасників та представила команду з Києва (учнів 3-го класу середньої загальноосвітньої школи № 163 імені М. Кірпоноса та їх класного керівника Лілію Западинську; учнів 2-го класу середньої загальноосвітньої школи № 163 ім. М. Кірпоноса, класний керівник Юлія Квашко, генерального директора НБУ для дітей Аллу Гордієнко, заступника генерального директора НБУ для дітей Тетяну Шамаріну).

Із вітальним словом до учасників з Молдови звернулася Алла Гордієнко, генеральний директор Національної дитячої бібліотеки України для дітей.

Вистава, яку показали українські діти, мала відповідну сценографію — імпровізована селянська хата-музей.

Обидві команди задавали один одному запитання про традиційні страви, улюблених письменників тощо.

Це був емоційний місток дружби, який дав можливість всім учасникам познайомитися з унікальними аспектами культури наших народів.