Нехай процвітає і зміцнюється українсько — молдовська дружба!

В 2016 році до нашоі бібліотеки завітав почесний гость, родич укрїнського письменника Тараса Шевченка по брату Йосипу, Микола Лисенко. Саме він створив дерево роду нащадків Тараса Шевченка, яке налічує 1310 імен. Детальна схема надрукована на папері розміром 4,5 на 1,6 метрів.

Наші читачі Алла та Сергій Ступіни підтримують зв’язок з паном Миколою. Нещодавно вони передали йому інформацію про святкуванню дня української писемності та мови у бібліотеці імені Лесі Українки. На що наш спільний український друг відповів: “Дуже хорошу справу ви виконуєте по збереженню нашої рідної мови. Передавайте вітання і найкращі побажання нашим знайомим, родині Кожухарів, співробітникам бібліотеки Л. Українки та Євгену Павловичу Осередчуку. 
Нещодавно відбулися урочистості в с. Шевченковому, присв’ячені відкриттю пам’ятної дошки біля «Тарасової калини», під якою в дитинстві знаходив собі прихисток малий Тарас. Понад 200 років кущі калини були безхазяйні тому, що ростуть за 40 м від межі земель Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Співробітників заповідника ця калина зовсім не цікавила. На протязі багатьох років я звертався до обласних чиновників з проханням взяти цю калину під охорону держави. В липні 2018 року рішенням Черкаської обласної ради «Тарасова калина» занесена до природно-заповідного фонду – фактично це новий туристичний об’єкт на мапі України. Нащадки роду Т.Г. Шевченка своїм коштом придбали пам’ятну дошку і встановили її біля історичної та ботанічної пам’ятки природи. Я щиро вдячний всім односельчанам, родичам, які долучилися до цієї важливої справи. Щиро дякую за номери художньої самодіяльності учням та вчителям НВК та Шевченківської школи-інтернату. Окрема подяка Володимиру Мурзі, звукооператору за чітку роботу по озвучуванню дійства. Особливо хочу подякувати Євгенію Петрову, голові благодійного фонду «Розвиток батьківщини Тараса Шевченка», який подбав про облаштування місцини біля заповідних кущів, встановивши біля калини дубовий місток через річку Івасів Струмок та лави для відвідувачів. Надсилаю вам фото учасників заходу та нащадків роду Т.Г.Шевченка, які приймали участь у цьому дійстві. З повагою – Микола Лисенко”.

Мова – це найвищий дар людини й народу!

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні.

А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік.
Дорогі читачі! Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Наші читачі з великою любов’ю декламують вірші українських поетів і представляють на суд присутніх свої власні поезії.

Думайте, розмовляйте, мрійте, пишіть, жартуйте, співайте, читайте рідною мовою!

Зробіть подарунок своїй мові – купіть книжку рідною мовою!