Бібліотека і громада: спільна праця – спільне майбутнє

У своїй повсякденній роботі бібліотекарі прагнуть до того, щоб читач, приходячи в бібліотеку, розумів, що його тут чекають, що є чудовий книжковий фонд, що тут комфортно і затишно. А якщо читач йде на захід, то він знає, що в бібліотеці він ще і зустріне друзів, колег, однодумців. Адже ці зустрічі дають можливість відірватися від сімейних справ, почерпнути щось нове з періодичних видань і просто поспілкуватися з приємними людьми. Особливо цікаво в бібліотеці проходять поетичні зустрічі, літературно — музичні вечори, та презентації нових книжок. Ці заходи сприяють популяризації творів класичних та сучасних письменників і поетів. Так, Євген Осередчук, голова Благодійного фонду професійних художників, майстрів української народноі творчості, художніх ремесел і промислів  “Renaştere – Відродження” готує до друку свою нову книжку “Творчість, закарбована в слові”. Він завітав до бібліотеки, щоб поділитися з бібліотекарями та членами української громади своїми наробками. А колеги побажали подальших творчих успіхів автору в роботі над новою книгою, яка також знайде гідне місце на полиці «Українці в літературі та культурі Молдови» бібліотеки ім. Лесі Українки.

У бібліотечному альбомі зібрані фотографії 27-річної діяльності бібліотеки. Наші партнери голова Координаційної Ради українських етнокультурних організацій Микола Олійник та голова Жіночої громади українок РМ Валентина Морару з задоволенням занурюються  в спогади, переглядаючи цей альбом…

Нехай процвітає і зміцнюється українсько — молдовська дружба!

В 2016 році до нашоі бібліотеки завітав почесний гость, родич укрїнського письменника Тараса Шевченка по брату Йосипу, Микола Лисенко. Саме він створив дерево роду нащадків Тараса Шевченка, яке налічує 1310 імен. Детальна схема надрукована на папері розміром 4,5 на 1,6 метрів.

Наші читачі Алла та Сергій Ступіни підтримують зв’язок з паном Миколою. Нещодавно вони передали йому інформацію про святкуванню дня української писемності та мови у бібліотеці імені Лесі Українки. На що наш спільний український друг відповів: “Дуже хорошу справу ви виконуєте по збереженню нашої рідної мови. Передавайте вітання і найкращі побажання нашим знайомим, родині Кожухарів, співробітникам бібліотеки Л. Українки та Євгену Павловичу Осередчуку. 
Нещодавно відбулися урочистості в с. Шевченковому, присв’ячені відкриттю пам’ятної дошки біля «Тарасової калини», під якою в дитинстві знаходив собі прихисток малий Тарас. Понад 200 років кущі калини були безхазяйні тому, що ростуть за 40 м від межі земель Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Співробітників заповідника ця калина зовсім не цікавила. На протязі багатьох років я звертався до обласних чиновників з проханням взяти цю калину під охорону держави. В липні 2018 року рішенням Черкаської обласної ради «Тарасова калина» занесена до природно-заповідного фонду – фактично це новий туристичний об’єкт на мапі України. Нащадки роду Т.Г. Шевченка своїм коштом придбали пам’ятну дошку і встановили її біля історичної та ботанічної пам’ятки природи. Я щиро вдячний всім односельчанам, родичам, які долучилися до цієї важливої справи. Щиро дякую за номери художньої самодіяльності учням та вчителям НВК та Шевченківської школи-інтернату. Окрема подяка Володимиру Мурзі, звукооператору за чітку роботу по озвучуванню дійства. Особливо хочу подякувати Євгенію Петрову, голові благодійного фонду «Розвиток батьківщини Тараса Шевченка», який подбав про облаштування місцини біля заповідних кущів, встановивши біля калини дубовий місток через річку Івасів Струмок та лави для відвідувачів. Надсилаю вам фото учасників заходу та нащадків роду Т.Г.Шевченка, які приймали участь у цьому дійстві. З повагою – Микола Лисенко”.