Презентація книги Галини Рогової „Я повернусь”

Ми маємо за велику приємність вітати сьогодні з новою книгою нашу дорогу Галину Рогову, багатолітню очільницю товариства „Просвіта” ім. Т.Шевченка, прекрасного фахівця, мудру жінку, успішну науковицю з поетичною душею.

З перших днів існування нашої бібліотеки Галина Миколаївна була організатором і модератором численних заходів, які проходили в бібліотеці. Вечори, організовані пані Роговою, кожен раз ставали святом радісного спілкування, еталоном смаку і професіоналізму.

Авторка, як бачимо, не передує зміст книги передмовами літераторів ачи критиків – професіоналів. І це навмисне. Ніхто зайвий не присутній у цій зустрічі автора і читача.

І сама книга – то щира і проста сповідь людини, яка прожила тривале трудівне життя, з його успіхами і невдачами, захопленнями і розчаруваннями, радощами і прикрощами, враженнями і спогадами… Все це й складає зміст віршів Галини Миколаївни.

Хоча Галина Миколаївна не дотримується хронолії  подій , читачі легко вгадають, що юність поетесси прийшлася на роки, коли вся молодь – і фізики, і лірики всі були поети, прагнули поезії, кохалися у поезії. Вірші цієї доби, осяянної весною славнозвісної „відлиги” 60-х, найчутливіші, найзворушливіші – про почуття, про студентство, зустрічі — розтавання.

Там шістдесятих ясні силуети,

Де фізики й лірики суспіль поети,

В афектах емоцій, в диму сигарети,

У звуках „Бітлів”, у Преслі портретах…

А далі життя йшло своєю чергою – здобуття професії, отримання наукового ступеню, наукова робота, сім’я, діти, співробітництво на телебаченні, зйомки, громадська робота, поїздки по Молдові…Серед такого клопоту, напруження, круговерті запитів, подій, заходів  навряд  чи  витримав хтось інший.  А наш автор і в такому напруженому житті знаходить миті, для віршів, присвячених і синам, і подружжю, і колегам, і українській мові, і українству, і просто враженням, друзям і недругам.

А може я пишу судьбі,

Що спонукає у насмішку

Й звитяги, й програш в боротьбі

Ночами втілювати в вірші.

А може я пишу собі,

Щоби вловити сині тіні

Давно минувших правд і кривд,

Не набридали щоб о днині

Більшість віршів належать порі зрілості. Це вірші – підсумки, вірші-висновки, вірші – покаяння, прощення, прощання… Але неможна сказати, що це поезія печалі, відчаю чи розпуки. Настрої і цих поезій оптимістичні. Назви їх символічні: „Роздуми”, „Висновки”, „Озирнися”, „Все в нас самих”,» „Мінуси”, „Коли”, „Я повернусь”. Символічно і те, що зрілу свою пору пані Галина несвідомо порівнює з осінню, а осінь буває всяка: і похмура, і гнітюча, і золота, і творча, і осяйна:

Пора  листопадная лагідно зове

Ти не бійся, милая, я життя нове.

Ти ступай сміливіше, я не засмучу,

Мудрістю осінньою втішитись навчу.

До того ж авторка програмно і неодмінно обіцяє і звідусіль, і від усіх турбот до нас звернутись і повернутись:

Коли розстанемось, не з простого «здаля»,

Захочу знову якось повернутись,

І із незнаного, із задзеркалля

Заваблюсь знаками до вас звернутись.

Я повернусь весняними дощами,

Подихом чистим широких степів,

Щоб запашіло між вас чебрецями,

Тоді посмакуйте терпких моїх слів.

Я повернусь сонця промінням

Спекотним літом, грозою вночі…

Як вже звернула увагу Галина Миколаївна, в даній книзі поезій немає політики, громадянських мотивів, патріотичних гасел. Всі ці переживання і мотиви живуть у авторки в іншому куточку душі і її внутрішнього світу. Вони занадто волаючі і голосні, болісні і зранливі.  Дана ж книга Галини Миколаївни розрахована на неголосне, камерне,  прочитання, „як душа з душою гомонить”…

Зустріч в Кишиневі!

З 18 по 20 жовтня колеги з київської Публічної бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва на запрошення директора Biblioteca Municipala B.P. Hasdeu міста Кишинева Mariana Harjevschi були у нас в гостях. Відразу з потягу наші колеги Ольга РОМАНЮК, генеральний директор Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, Ольга ДУДОК, заступниця генерального директора та Олена ОСЬМАЧКІНА, завідувачка відділу нових інформаційних технологій завітали до нашої бібліотеки – кишинівської бібліотеки імені Лесі Українки, філії Муніципальної бібліотеки „Б.П. Хашдеу”.

Ми з захопленням обговорювали професійні теми. Наше неформальне дружнє спілкування тривало впродовж ще двох днів!!! В ці сонячні теплі дні ми гуляли по центру Кишинева і насолоджувались молдовською атмосферою сповна. Ближче надвечір Таїсія Фою, завідувачка секції „Пам’ять Кишинева”для наших гостей провела екскурсію по центральній частині міста.

19 жовтня представники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва взяли участь у Міжнародній конференції під назвою „Стійкі бібліотеки. Розвинуті бібліотеки”, що цього року була присвячена 146-ій річниці заснування головної публічної бібліотеки Кишинева. Відбулася ця конференція в Муніципальній бібліотеці „Б.П. Хашдеу”. Теми виступів стосувалися двох аспектів діяльності бібліотеки: бібліотека: виклики часу і відповідь на них та інформаційні технології в діяльності бібліотеки. А пані Ольга РОМАНЮК, генеральний директор Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, продемонструвала відео „Бібліотека і війна”, яке створила переважно на основі власних фото. Як зазначає сама пані Ольга: „Я бачила сльози на очах кишинівських колег. А згодом журналістка із Кишинева написала мені:

„ …На пленарному засіданні ви представили відеопрезентацію „Бібліотека і війна”, супроводжену фільмом із сильним емоційним впливом. Плакала не тільки я, а й багато колег в залі…».

„Я відповіла, що відеоролик змонтовано на основі власних фото, відео і знімків чат-спілкування колег у перші дні повномасштабного вторгнення путінських військ. Ми постійно були з колегами на зв’язку, допомагали один одному і нашим читачам, вирішували питання охорони приміщення і майна бібліотеки, логістичні проблеми колег, які вивозили родини, забезпечення продуктами, необхідним… Тому й вийшов фільм правдивий і емоційний, бо усе, що в ньому, пережите, пропущене крізь серце власним болем, сподіваннями, вірою».

В межах візиту наші київські гості відвідали Міжнародний академічний центр Емінеску, бібліотеку публічного права та філію „Торговище”, які являються спеціалізованими відділеннями Муніципальної бібліотеки „Б.П. Хашдеу”. Гості були в захваті вiд атмосфери, молдавського прийому i краси навколо. Від імені своїх колег пані Ольга Романюк подякувала кишинівським бібліотекарям за „гостинність, доброзичливість. Захоплені вашим творчим підходом до найменшої дрібниці бібліотечного простору і любов’ю до справи вашого життя. Обіймаємо. І будемо раді побачитися у Києві. Після перемоги. Віримо!”

А ми вдячні київським колегам за всі дарунки, які вони привезли, включаючи понад 60 примірників книжок, придбаних за допомоги волонтерки із Праги Олександри Вахрушевої Александра Вахрушева і Zimin Foundation та за раритетні видання румунською і українською мовами сина Ольги Страшенко, професора, філолога-румуніста Сергія Мирославовича Лучканина Sergii Luchkanyn. Два примірники своєї чудової поетичної збірки передав бібліотеці поет Сергій Чирков Сергій Чирков, найновішу книжку досліджень спадщини родини Косачів „Найкраща лілея з родинного саду Косачів» передала в дарунок бібліотеці її співавторка Алла Георгіївна Диба Алла Диба.

Живе письменник в Кишиневі! Світлана Лозинська

Ціла плеяда ентузіастів — поетів виносить на суд читачів свою творчість. Практично кожний письменник мав бодай один творчий вечір (а частіше – цілу низку їх) у стінах нашої бібліотеки.

У бібліотеці було проведено безліч літературних вечорів за участю поетів Ніни Авідон, Галини РоговоЇ, Світлани Лозинської, Юрія Дячука, Євгена Осередчука, Зінаїди Гурської, Олександра Кушніра, Тетяни Карпець-Вагилевич, Володимира Синицького, Марії Мунческу, Оксани Медведенко, Михайла Харишина, Івана Українського, Людмили Линдюк, Любові Бурлаки. Кожен говорив про те, що роз’ятрило його душу. Та хіба могло бути інакше? Адже це ж Вечори Поезії!

Літературні дебати

Як мінімум тричі на рік ми проводимо заходи, в яких возвеличуємо та прославляємо нашу рідну українську мову. 9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови, 24 травня — День слов’янської писемності та культури та 21 лютого — Міжнародний день рідної мови. 

У своїй повсякденній роботі бібліотекарі прагнуть до того, щоб читач, приходячи в бібліотеку, розумів, що його тут чекають, що є чудовий книжковий фонд, що тут комфортно і затишно. А якщо читач йде на захід, то він знає, що в бібліотеці він ще і зустріне друзів, колег, однодумців. Бо це зустрічі з близькими по духу і по життю людьми, де можно поспілкуватися по-сімейному, без помпезності.

І завжди ці заходи стають теплими святами однодумців спільного поетичного сприйняття, в якому немає місця поспіху і невідкладності. Гості, немовби, роблять паузу в цьому стрімкому світі, зупиняючись на мить, щоб відчути глибину, гармонію, щирість і відвертість віршів, де є Світ без початку і кінця. 

У цих заходах беруть активну участь керівники та активісти української громади Молдови, представники Посольства України в Республіці Молдова, науковці, мистецтвознавці, шанувальники писемної творчості.

Зустріч з цікавою людиною, закоханою як в свою історичну Батьківщину Україну, так і в Молдову — край, який став їй рідним, автором 24 книжок переважно українською мовою, Світланою Лозинською бажана для всіх та очікувана. Світлана Іванівна різнобічно розвинена, захоплена творчістю людина.

Вона знана як в Молдові, так і в Україні. Пані Світлана являється членом Спілки письменників та поетів українців Молдови і Спілки письменників Молдови, лауреатом багатьох премій.

Улюблена книга Світлани Лозинської

Спогади про дитинство, проведене в українському селі на Поділлі, стали сюжетом для багатьох її книг. Світлана Іванівна оспівує в своїх поезіях і прозі Молдову, яка стала її другим домом, добрих людей, які зустрічаються на її життєвому шляху, вона славить життя, коли веде своїх читачів шляхами людського болю і радості.

“Світлана Іванівна і мрійник, і літописець. Це людина, яка несе радість, лікує душу. І ніколи не скаржиться ні на що” – так відгукується про Світлану Лозінську іі добра приятелька Ала Ступіна.

В рамках клубу «Сопілка Молдови» були проведені презентації багатьох книжок Світлани Лозінської, таких як, ’’Вічна таємниця” (2007 р.), ”Перепілка з подільського поля (2008 р.), ”Скрипка весни” (2009 р.), ”Ганька” (2011 р.), ”,”Вишиванка” (2012 р.), ”Я з краю подолинних нив” (2013 р.), ”Слід на землі” (2016 р.), ”Дорога на Лемківщину” (2016 р.), ”А у нас в Михайлівцях (2017 р.) та інших.

Тож побажаємо Світлані Іванівні завжди бути при ділі, ніколи не втрачати ентузіазму в роботі і віри в себе, постійно знаходити все нові джерела натхнення, створювати щось неймовірно красиве і цікаве, пишатися своїми перемогами та дивувати всіх кругом своїм чудовим творчістю.