В мире красивых людей

Статья написана читательницей библиотеки имени Леси Украинки, членом клуба кишиневских одесситов Аллой Ступиной

8 июня 2023 года друзья, единомышленники, коллеги по перу, читатели, учащиеся, их папы-мамы-бабушки-дедушки, и все хорошие люди пришли на творческий вечер Нины Борисовны Авидон с выражением искренней благодарности и восхищения. Зал был переполнен. В этот день раскалился и наш контактный телефон клуба кишиневских одесситов, по которому все, кто не смог присутствовать на встрече, просили передать искренние поздравления как виновнице торжества, так и всем, кто помог в организации вечера. Как всегда, гостеприимный и теплый наш дом – библиотека им. М. Ломоносова, Маргарита Юрьевна и другие сотрудники объединили всех и сделали ещё одно доброе дело. Эти люди обладают завидным талантом организаторов. Здесь делается много чего, заслуживающего внимания. Будем стараться, чтобы известно было об этом нашим читателям. Здесь и позитив, и приглашение к дружескому общению, и предложение сотрудничать.

Творческий вечер начала Нина Борисовна Авидон приветственным стихотворением поэтессы Натальи Мухиной-Родиной из-за рубежа. А затем, Нина Борисовна – педагог в недавнем прошлом, мудрый и чуткий человек, вместе с гостями торжества порадовалась выступлению ребят из театрального училища. Они настолько талантливы и зажигательны, что уже сейчас ясно – ждёт их большое и светлое будущее, о чём сами они говорят:

Приходите, приходите на весёлый наш концерт,

непременно убедитесь: среди нас бездарных нет!

Гордостью и счастьем светились лица родных и педагогов.

Значительное место в творчестве Нины Авидон занимает День Великой Победы. Стихотворение из сборника поэтессы читала Тамара Артемьевна, её волнение передалось всему залу. Стихи о природе проникновенно читала Светлана Ивановна Бахрушина.

Нина Авидон отметила, что одной только лирической поэзии будет маловато, потому и хочет рассказать о ещё одной стороне своей жизни – кулинарном искусстве. Она пригласила на сцену гостей литературного общества «Лира» из города Бельц прочесть стихи из её сборника «Рифмы на вилке» — поэтическая кулинария. До чего же вкусна «Тройная уха». А чего стОят вареники! Ещё одно хобби Нины Борисовны – вышивка. Видим яркие красочные слайды. А затем на сцену приглашена Нина Ивановна Поддубная – читает стихотворение «Ночной разговор».

Артисты театра-студии «С улицы Роз» порадовали гостей, читая стихи Нины Авидон. Ещё раз присутствующие окунулись в прекрасный духовный мир исполнителей и автора, людей, говорящих сердцем.   

На сцене  Елена Мазур – руководитель танцевального ансамбля «Конфетти». Зрители очарованы выступлением. С премьерой песни выступила Наталья Барабанщикова. Нам посчастливилось первыми услышать чарующие слова и музыку. Далее Нина Авидон рассказывает, что в её творчестве есть страница, которой не все отдают должное – это переводы. Пришлось много работать. Два года назад выпустила книжку-перевёртыш. Стихотворение «Переводчик» читает Анатолий Лабунский. Стихи Лины Костенко в оригинале и в переводе читает Юрий Дьячук. Алла Ступина прочитала полюбившиеся ей стихотворения «На рубеже времён» и «Песня в ночи».

А теперь Нина Авидон приглашает всех в свою творческую мастерскую, чтобы научить писать стихи.

Немного опоздала на встречу Ольга Назаренко. Занимаясь педагогической деятельностью, она хорошо знает, что такое в эти дни занятость учителя. В своём выступлении Ольга выразила слова искренней любви и восхищения виновнице торжества. Ольга Назаренко сама много читает и является активным пропагандистом книги.

Директор библиотеки им. Леси Украинки Людмила Барбэ в своём выступлении выразила желание чаще встречаться. Завершила встречу хозяйка этого прекрасного дома Маргарита Щелчкова стихотворением «Книга останется».

Разве можно лишить читателя

хруста свежих печатных страниц,

новой книжки из рук писателя,

жарких споров о ней с приятелем,

до утра не смыкать ресниц?

Действительно, книга бесценна. Сегодня подарили свои произведения гостям Нина Авидон, Нина Джос, Мария Мунческу, Александр Митник, передали в подарок свои книги Игорь Отчик, Светлана Лозинская, члены АЛБ «Буджак». Украсили встречу яркие слайды, музыка и песни. Спасибо всем, кто помог организовать этот чудесный праздник. Пусть крепнут крылья птицы счастья, а мы поддержим её словом и делом.

Алла Ступина, кишиневский филиал ВКО

Фото Сергей Ступин

День матері – найзворушливіше свято у світі

День матері називають святом вічності. Це свято зворушливе, адже більшість із нас з перших днів свого життя і до самої смерті несе образ всерозуміючої матері, яка завжди розуміє, прощає та самовіддано любить, незважаючи ні на що.

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні — цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99. В 2023 році День матері в Україні припадає на 14 травня.

У День матері діти показують повагу та любов до матері, пишуть на її честь вірші, дарують подарунки та квіти. Також у цей день люди, які рано втратили матерів, приходять з квітами та свічками на їхні могили.

Цього дня хочеться подякувати всім мамам на планеті за найкращий подарунок — життя! Дорогі наші мами, вітаємо вас з Днем матері та бажаємо душевних сил, життєвої мудрості, ангельського терпіння, жіночого щастя, взаємної любові та домашнього затишку. Дякую вам, рідні, за те тепло, ніжність, ласку та турботу, які ви так щиро нам віддаєте. Бажаємо вам, наші дорогі, завжди і скрізь почуватися потрібними та коханими.

Історія свята така: у 1907 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу.

Її старання увінчалися успіхом — в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. У 1928 році вперше День матері відсвяткував Союз українок Канади, а в 1929 році свято прийшло до Галичини. Організатором торжеств була Олена Кисилівська, редактор тижневика “Жіноча доля”. Також 1929 «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та ін. організовували концерти, конференції, фестини по всій Галичині. У 1939 році свято заборонила радянська влада.

З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері повернулось в Україну.

Святкування Дня матері в Україні введене в 1999 році указом президента. Відзначається свято кожної другої неділі травня.

Різні країни дотримуються різних традицій святкування Дня матері, мають різні дати, навіть місяці, та наміри у всіх однакові – віддати данину матері.

В Австралії й США існує одна цікава традиція. У це свято прийнято носити на одязі квіточку гвоздики. Причому колір гвоздики має важливе значення. Червона квітка говорить про те, що мати жива, а біла — що мами вже немає в живих. В Австрії в ресторанах з’являються спеціальні страви до Дня матері.

В Італії традиційним презентом, який підносять діти своїм мамам, є солодощі.

А от у Канаді існує звичай готувати для мами сніданок і приносити його в ліжко, даруючи квіти і невеликі символічні подарунки. Також матері і бабусі звільняються у цей день від традиційного обов’язку мити посуд — це з задоволенням роблять за них діти і онуки.

У Франції святкують цей день в останню неділю травня. Традиційно матері отримують від дітей торт, який схожий на букет квітів. Завершується святкування традиційним сімейним обідом.

У Великобританії цього дня існує традиція пекти мигдальний торт.

День Матері в Мексиці має фіксовану дату і відзначається 10 травня кожного року. У цей день в церкві проходять спеціальні меси. Після яких роздають «тамалес» і «atole» (страви з кукурудзяного борошна та начинки, що готують в кукурудзяному листі) — традиційну їжу для всіх матерів. Традиція дарувати подарунки з цієї нагоди вікова. Діти старшого віку купують дорогі подарунки для своїх матерів, у той час як молодші готують якісь вироби своїми руками, підписують вітальні листівки.

В Японії День матері святкують у другу неділю травня. Місцеві жителі дарують жінкам в цей день гвоздики. І, хоча японці завжди славились не найпривітнішим ставленням до жінок, вони розуміють, що центральною фігурою традиційної сім’ї завжди була, є і буде жінка.

Та найбільше, напевно, люблять це свято жителі турецького міста АфйонБашмакчі — вони святкують його 52 рази на рік, кожної п’ятниці. Ця традиція виникла не випадково. Раніше дівчата, що вже вийшли заміж і пішли з рідного дому, кожної п’ятниці відвідували своїх матерів. Звичай зберігся й до сьогодні. Всі заклади у цей день закриті, окрім магазинів, які радо вітають жінок. 

А от у Таїланді День матері відзначають 12 серпня, як день народження Її Величності королеви Сирикит, і разом з ним народ поринає в пишні урочистості. Оскільки королева також вважається матір’ю всіх тайців, цей день святкується і як «День Матері». В цей день ранок в Таїланді починається з роздачі милостині монахам, а діти вклоняються перед матір’ю, щоб висловити їй свою любов і вдячність. Вони обдаровують її білими квітами жасмину і гірляндами, в свою чергу мати благословляє своїх дітей. У цей день білі квіти жасмину є звичайним явищем в Таїланді, бо вони є символом материнської любові.

День Матері в Іспанії відзначають взагалі 8 грудня. І має воно скоріше релігійне значення, бо пов’язане із вшануванням Матері Марії. Щоб зробити цей день особливим для матерів, діти купують цукерки і квіти.

Як бачимо, різні країни дотримуються різних традицій святкування Дня матері, мають різні дати, навіть місяці, та наміри у всіх однакові – віддати данину матері.

Бережи українське – носи вишиванку!

Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. Отже, в 2022 році День вишиванки відзначаємо 19 травня. У цей день прийнято одягати вишиванку і в такому вигляді відправитися у звичних справах.

Одягнути вишиванку — це не лише привід показати красу свого вишитого строю, але й можливість на повні легені сказати: “Я українець/українка — це моя історія та культура, і я нею пишаюсь!”

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Люди вдягаючи вишиванку, підкреслюють те, що ми є нація. Нація вільна, нація незалежна, нація, яка має право на гідне життя. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

В Україні налічувалось близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець,плетіння тощо). Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією, колоритом. І все ж переважає стрічкова, букетна і вазонна композиції. Відповідно до етнографічних особливостей вишиванки виявляють чимало регіональних відмінностей. Притому українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, так що їх неважко розпізнати серед вишиванок інших народів.

Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. 

Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.

Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

Першим українським телеведучим, який з’явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки.

Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.

Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть «викарбовують» у вигляді татуювання.

Одягайте вишиванку на будь-який смак і колір де б ви не були! Вражаймо світ красою і розмаїттям українських вишиванок!